«Ополяченого», ага.
Ви знаєте, якою мовою говорять львів’яни?
Та в них у мові купа слів, які з погляду нормативної української є російським суржиком. А для них це нормально.
Чому? Та тому, що українці на заході України, щоб протистояти ополяченню, свідомо брали до мови запозичення з російської, аби замінити слова, схожі на польські. Російська ж бо їм тоді ще не загрожувала… А тепер нам усім, носіям української незалежно від діалекту, загрожує саме російська. І, відверто скажу, останнім часом іще й англійська.
А ви б хотіли, щоб виконувалися тільки ваші «хотілки» поросійщеного сходу України?
А, і щодо мови. Так, достеменно не знаю. Але з тих текстів, які писали в тодішньому Києві живі люди чужою для них церковнослов’янською мовою, дуже добре видно, якою мовою вони говорили в реальному житті. Завдяки їхнім помилкам ми знаємо, що основні риси української мови вже тоді були сформовані, ось лише кілька прикладів: повноголосся, перехід -і- в -и-, перехід -ѣ- в -і-, інфінітив на -ти…