007:
Мат вам!
Нацисты были, есть и будут для нас врагами, какие бы вы басни и оправдания их преступлениям не придумывали. Позор украинцам, предавших своих дедов и перешедших на сторону национал-фашистской идеологии!
Ганьба!
Ряженое фашистское отребье.
Что то "братским" духом повеяло: " Ваши доказательства, для нас, совсем и не доказательства. Все равно вы все фошизды. И не надо нам здесь "историю переписывать". Дидываивале. Абырвалг. Незабудим-нипрастим. Ничего не пропустил?"
А теперь по делу...
Самое интересное в том, что основоположниками украинского интегрального национализма были Николай Иванович Михновский(родился 31 марта 1873 г. в селе Туровка Полтавской губернии Российская Империя) и Дмитрий Иванович Донцов(родился 17(29) августа 1883г. Мелитополь, Российская Империя). Как видите один с польскими корнями, другой с российскими , а самое главное, ну совсем не биндеровские регионы. А фошизды все равно во Львове.
Український інтегральний націоналізм
Інтегральні українські націоналісти сповідували себе провісниками ідеалістичного погляду на світ, який вони розуміли як антитезу матеріалістичній філософії марксизму-ленінізму та засіб від позитивізму провідних діячів української демократичної думки (зокрема, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка та Михайла Грушевського). У пошуках причини провалу української боротьби за незалежність (1917–1920) націоналісти переконалися, що маси прагнули незалежної держави, проте були засмучені і розчаровані слабким урядовим керівництвом. Критика окремих недоліків переросла в систематичну відмову від демократичних і соціалістичних принципів, які були відмітною рисою українського національного руху наприкінці 19 і початку 20 століть. Гуманістичні традиції дореволюційного українського керівництва охарактеризовані як наївні та яким не вистачає національних переконань. Націоналісти-інтеграли стали вважати, що їх епоха вимагала нових форм революційної дії, що може зрівнятися з жорстокістю і рішучістю, проявлені ворогами України.
Ідеологію ОУН до 1943 р. називають інтегральним націоналізмом. Основи теорії: на чолі України має бути верховний правитель, у країні повинна діяти єдина партія — ОУН, велику роль відводили церкві.
Від 1943 року ОУН-б відмовилася від концепцій Донцова.Но мы все таки приведем здесь:...
Ідеї Донцова.
Керуючись ідеями Ніцше,
Донцов прийшов до генерального висновку: нація — не лише «мовна чи національна збірнота», — нація — це «воля щось спільне творити». Донцов намагався прищепити українській суспільності волю до влади і волю до життя, фанатизм на шляху боротьби за власну ідею, тверду віру у власні сили, і тільки такий вихід він вбачав у творенні повновартісної нації. Націю може порятувати лише народження нової психології переможців, а не рабів, «не вічний стогін покараних рабів і сльози».
специально для некоторых бабушекКоли ж Донцов говорить про суспільну еліту, то усвідомлює під цим не якісь матеріальні чи політичні переваги. Еліта, вибрані — це ті, хто вимагає від себе більше ніж інші, навіть якщо ці вимоги їм не під силу.
Історія, політика й мистецтво в його теоріях стоять поруч. У праці «Де шукати наших історичних традицій», Донцов із захопленням описував суворі епізоди історії козацтва і вважав, що коли українці відмовилися від політики національної агресії, коли національна ідея почала керуватися загальнолюдськими цінностями, перестала реалізовуватися через фанатизм, інстинктивні почування, емоційність, а не розумовість, дух національної нетерпимості, як це було за часів Б.Хмельницького і тоді, коли Україна ще утримувала свою державність, тоді саме і почалося звиродніння нашого національного почуття.
Заангажованість мистецтва політичними ідеями для нього цілком природна річ. Тому
Донцов наголошує на особливій ролі письменників у суспільстві — як сили, що формує свідомість людей. Корінь зла, головну причину того, що українці втратили колишню силу духу, перетворилися на провінцію Європи, Донцов вбачав у самих українцях. Вістря критики він спрямував проти тих ідеологів національно-визвольного руху України, які спиралися на загальнолюдські, демократичні ідеали, насамперед М.Драгоманова, М.Грушевського та ін. Він закидав їм брак фанатизму й віри, страх нав'язати свою волю, свою ідеологію, як окремій особі, так і ворожій нації.
Донцов послідовно обстоював ідею незалежності України та застерігав від орієнтації на Москву, попри те, чи вона царська, республіканська, буржуазна чи пролетарсько-соціалістична. Як пише сучасний політолог А. І. Клюй, Д.Донцов ототожнював царизм і комунізм, оскільки вони є різновидами однієї ідеології і відрізняються лише суттю.
P.S. И совсем уже, наконец. А почему на форуме решили, что я тут, типа, проповедую и защищаю национализм? Просто некоторая часть форума, от слова националист, кипятком сс...писАет, вот я и пытаюсь рассказать товарищам кто же все таки есть настоящий ХУ в данном вопросе. Чисто из альтруизма.
А вообще то, за справедливость я, и за правду.